З поверненням

10 лютого. Останній день канікул. Завтра знову рано вставати, іти на пари, виконувати домашні завдання… Півтора місяці без університету, друзів і гуртожитку. Ще вчора я була вдома, а через 20 годин — Чернівці. Хоча здається, що минуло більше часу. Для мене вдома і тут час летить зовсім по-іншому. У Чернівцях стільки всього цікавого… А одинадцята година ночі — лише початок пригод. Це інший вимір...
       У Чернівцях сніжно і гарно. Дивилася різнобарвні вітрини магазинів, знайомі будинки і вулиці й раділа, що я чернівчанка (хоча і з тимчасовою пропискою). 
      Ще зранку в гуртожитку було тихо, а зараз людно, усі обнімаються, цілуються, діляться новинами… Бачила навіть закохану пару. Очевидно, не бачилися дуже довго... 
      Крани так і не відремонтували, тому води нема. Зате плата за (якщо чесно, не знаю, за що) підвищилася. Тепер це 100 грн на «сміття». Якби ж умови хоч трохи покращилися… Єдине, що піднімає настрій — безплатний інтернет і сусіди-інформатики. 
      З'явилися нові предмети. Завтра дві пари «Основ конституційного права». Чекаю з нетерпінням. 
      У друзів новин теж багато. Хтось змінив зачіску, хтось хлопця… Але загалом усе як і було. Навіть трохи сумно усвідомлювати, що твоя присутність чи відсутність ні на що не впливає. Життя іде…