Протестні рухи

Блоґ: Галина Маслак

Нещодавно переглянула відео з V засідання Політклубу «Politosophia» на тему «Протестні рухи». Виникло бажання поділитися і своїми думками щодо цього питання.

По-перше, я вважаю, що соцмережі таки відіграють велику роль у протестних акціях. Звісно, розраховувати на людей, які відмітилися в події, не варто. Не важливо, який це захід: мітинг, теніс чи похід в кіно. За статистикою на нього з'являться лише 10% тих, хто підтвердив участь в соцмережах. На мою думку, основна функція інтернету — сповіщати про майбутню акцію. А прийти чи не прийти — особистий вибір кожного. Мені доводилося часто чути, що хтось не з'явився на акцію лише тому, що просто не знав.

По-друге, на сьогодні акція вважається успішною чи не успішною залежно від розголосу, якого вона набула. Важливо не кількість учасників, а інформація в ЗМІ. Наприклад, новину про те, що Чернівці обклеїли наліпками з зображенням Януковича з червоною цяткою на лобі, висвітлило 14 інтернет-джерел, серед яких УП, ТВІ, БукІнфо, BukNews та інші. Засоби масової інформації — основний інструмент боротьби народу і проти народу. Не існує об'єктивної реальності. Правда — це те, про що ми читаємо в газетах. Після перегляду фільму «Wag the dog" («Хвіст виляє собакою») я більше не довіряю ЗМІ. Хочете, щоб акція була успішною — максимально поширте інформацію про неї. Не так принципово, чи послухає вас влада, як те, скільки людей почують про проблему. Хто знає, може, наступного разу учасників буде більше.

У таборах мене вчили, що для того, аби проект вдався, треба обирати питання, яке хвилює не лише мене. Інакше він заздалегідь провальний. Звісно, соціологи говорять, що лише 5% суспільства активні в громадському і політичному житті. Вони і вирішують долю країни. Інші 95 хочуть, щоб ними керували. Думати, що ви розумніші за інших, можна, але потрібно пам'ятати, що в будь-якому випадку врешті-решт знадобиться підтримка мас. Сьогодні проводиться багато безглуздих акцій, основним завданням яких є піар її організаторів. А бути політв'язнем стає мейнстрімом. З іншого боку, навіть такі вияви протесту потрібні. Я часто чую, що люди не хочуть приходити на мітинги, бо просто не вірять в їхню ефективність. Але якщо нічого не робити, зовсім не протестувати, як довго в Україні проживе навіть ілюзія демократії?

9 коментарів

«У таборах мене вчили,» — шикарная фраза))) Стесняюсь спросить, в каких именно лагерях — неужели в Равенсбрюке?)))

Захар Анатоліч ти противник таборів? Сам розповідав про «штрейкбрехерів», які похєрювали всі студентські виступи в Чернівцях… Де логіка? Нехай люди вчаться!

Миша, я за лагеря — Аушвиц, Майданек, Дахау, Треблинка и конечно же ЗАКсенхаузен)))

Захар Анатоліч — я зрозумів, ти будеш принципово виривати слова з контексту. У тебе уже такий собі «комплекс коментарів на вкурсі»))) Памятаю, як люди смакували твій перл про «журналістів-шльондр»))).
Висновок — «афтар піши іщо!»

Миша, вот тебе ссылка n-virna.vkursi.com/3674.html
Где здесь сказано «про «журналістів-шльондр»))).???

там-таки і сказано! ))
Чи я шось неправильно зрозумів?
Думаю ти мав на увазі, що журналісти — продажні! Але ти сказав хвойди, і з тобою багато хто не згодився) А якби сказав, що всі журналісти чесні і професійні, то також сказав би неправду, але за неї б не постраждав. Висновок — брехня брехні рознь!

Дуже смішно. На «Повстанській Ватрі» (організатор — МНК) і на «Кактусі» (організатори — українські активісти і волонтери Корпусу Миру).

та тут маються на увазі не ті табори, а скоріше табори Агентства розвідки (Польща), спочатку думав що Serviciul de Informatii Externe, але по них у нас інший товариш працює.)))

як довго в Україні проживе навіть ілюзія демократії?+100%