Amor patitur moras

Блоґ: Галина Маслак

Люблю, коли до мене приїжджають з Сум у Чернівці. Я постійно запрошую друзів, розповідаю про місто моїх снів, усім показую фото… Я люблю Чернівці. Та й хіба їх можна не любити?

Яскраві будинки, вузенькі вулички, милі балкони і бруківка… Я люблю навіть цю погоду і навіть цей туман… От і сьогодні я хотіла показати, чому саме тут варто жити. Ходили моїми найріднішими місцями, раділи старим тролейбусам, записам на будинках невідомими мовами, милувалися першими квітами і ніжністю трави. І я вперто намагалася не помічати тріщин на таких любих мені будинках, графіті на розкішних чудернацьких стінах, купу сміття і недопалків у тих самих тендітних перших квітах і ям у моїх рідних дорогах з бруківкою. Нога вже не болить, а якась подряпина в душі лишилася. Мабуть, увесь цей бруд не вписується у цей милий і ніжний пост (принаймні таким він міг видатися спочатку), але хіба сміття, тріщини і ями вписуються в місто моїх снів? Хіба так все має бути? Мені так хотілося, щоб мій супутник не помічав цього. Хотілося заховати, стерти усі недоліки, щоб місто стало довершеним. На жаль, не вийшло.

Може, більше не варто запрошувати сюди друзів? Хай хоч для них Чернівці залишаться ідеальними...

* (лат.) Любов терпляча.

13 коментарів

Складне чи риторичне запитання7

Один чернівецький чиновник в ефірі телеканалу «Буковина» у відповідь на мою критичну репліку щодо ситуації в місті видав наступне: «В нас не все так погано, в Сумах ще гірше».

Супер! А в Африці ще гірше. Там он у людей і води немає. Давайте на них рівнятися.

Та ні, місто не має бути закритим та едемічним. Ідеального не існує, бо кожен ідеал хочеться доповнити, а все, що можна доповнити, вже не ідеальне :)) Можна просто змінити увагу, від зворотнього, як то кажуть. «Диви яка яма! Але дивись яка брама поруч! Ухти!!!» ;)))

Як може хотітися доповнити ідеал, якщо його не існує?

Коли студенти університету, які приїхали з інших міст, кажуть, що Чернівці — це велике село, що це погане брудне недоглянуте місто, я завжди заперечую і звертаю їхню увагу на красиві вулички, будинки і море квітів. Але в мене вже закінчуються аргументи. Від того, що дороги і старі будівлі нарешті поремонтують, місто не стане ідеальним. Не переживайте, пане Козменко, воно аж ніяк не стане закритим та едемічним.

Пані Галино, жити з краси одних тільки будинків та моря квітів нам замало, ми це розуміємо. Зміни передусім в людях мають бути, і це ми розуміємо. А закритим воно може стати, якщо ми нарешті припинемо виправдовувати чернівецьку чарівність й відмовляти нашим друзям у візиті до міста.

Так, то було риторичне запитання. Звісно ж я завжди рада, коли до Чернівців приїжджають з інших міст.

Мда, закрутив. Хотілося сказати, що всілякий наявний ідеал — те, до чого людина тягнеться, — з часом втрачає обриси неповторного та найкращого. І його вже хочеться якось вдосконалити, доповнити, додати новіших прагнень… Перепрошую за докучання своїми філософськими зворотами.

Я Вас пробачила. Спіть спокійно.

З філософами не буває спокійно. Вони постійно занепокоєні екзистенційними питаннями, відповідей на які, звичайно, не мають.

Я знала, я знала, містере Вишинський, що Ви не могли не написати щось про філософів! Не забувайте, що Ви ще і філолог. І медіа-експерт))

Декласовано-декваліфікований філолог. І медіа-експерт.