Звернення до добрих і безкорисливих людей

Навіть неактивні блогери активізуються і починають писати, коли в них стається щось погане в житті. Так от і в мене. Головна проблема цього літа в студентів  - сесія і гуртожиток. З першим якось розібралися, а от з другим все складніше. Я нарешті вже хочу поїхати додому, але перспектива їхати додому в спекотному потязі з двадцятьма сумками мене не дуже приваблює. Справа в тому, що ми не можемо залишити в кімнаті нічого, крім меблів. Минулого року я побила майже весь посуд і мамин улюблений чайник  і потім довго слухала, як мама любить мене і «мої Чернівці» (це щоб ви зрозуміли весь драматизм ситуації). Дівчата з кімнати піддаються депресії і намагаються знайти вихід з ситуації. Зазвичай у гуртожитках є камера схову для таких речей і мама постійно мені цим дорікає. А от як їй пояснити, чому в нас нема? Усі залишені речі адміністрація просто викидає, адже влітку роблять дезінфекцію, травлять тарганів і мишей (мені дуже важко зізнаватися про цей факт моєї біографії, але це правда. Я навіть не знаю, це миші живуть у нас чи ми в них). 

Для тих, хто живе недалеко від Чернівців, це не така трагедія. Але кататися 886 км двічі на рік з Сум у Чернівці і назад трохи проблематично, особливо для дівчини. А прямого потягу немає. А ви ж знаєте, як то воно у вагоні. Сусіди кричать, що то їхнє місце і там мають бути їхні сумки. Такі поїздки — суцільний стрес!

Так от. Дорогі блогери Вкурсі! Я розумію, що у нас не такі близькі відносини і все обмежується тільки плюсами за публікації, але зробіть добру справу і заберіть деякі речі до себе на літо. Буду Вам дуже вдячна.