Гуртожитки чи тюрми?

Я люблю цей гуртожиток все більше і більше. А нашого коменданта Поліну Пилипівну взагалі готова розцілувати. Такі витончені знущання над студентами, як у неї, ще придумати треба. Сьогодні сказала нам, що холодильник треба забрати з кімнати на літо, бо вона і так нам постійно все прощає. От цього семестру ми ніби довго не платили за електроенергію, тому це її помста нам. Одному хлопцю погрожувала непоселенням, бо він з нею не вітається. Столяр завжди просить купити йому пиво, бо інакше робити він нічого не буде. Гроші не бере, тільки пиво. А плата за гуртожитки все вища з кожним семестром.

Але ця ніч дійсно буде незабутня! Якщо хтось вже почав уявляти еротичні картини і вигадувати такі ж «незабутні» коментарі, я Вам навіть фото покажу.



Це ліжко дві ночі буде приносити мені невимовне задоволеня. Ні матраців, ні ковдри, ні подушки. Лише дерево. Во істину єднання з природою.

Я розумію, що для більшості блогерів Вкурсі студентські роки — лише спогади і в них є цікавіші справи, ніж читати мої скарги на погані умови (хтось в когось щось вкрав, хтось когось не так назвав, хтось когось не любить, а хтось любить занадто), тому просто поспівчувайте нам всім і побажайте доброї ночі.

50 коментарів

Андрій Рибалко
Навіть в тюрмі на нарах є матраси.
Якщо в когось закралася думка, що все ж правда на стороні адміністрації ВНЗ, або треба змиритися, бо це Україні і тут всі так живуть, то ця думка неправильна.
Студентам, які живуть в гуртожитках академії банківської справи НБУ не треба везти разом із собою всі речі з Сум через всю Україну. Тим паче не треба їхати додому в Луганськ чи Луцьк з холодильником:) Між іншим в мене в кімнаті холодильник був не мій, а гуртожитку. І душ у нас один на двох чи на п'ятьох, а не один на поверх. Тому в душ можна було піти навіть на державне свято. А в ЧНУ вочевидь вважають, що на свята студентам шкідливо бути чистими. (Це тема для окремого посту).
Я розумію, що у ВНЗ може відрізнятися рівень фінансування. (Хоча щиро сумніваюся, що в ЧНУ він такий вже і низький)Але є речі, які грошей не потребують. Людяність і розуміння ситуації. Якщо сотні студентів виїжджають додому на вихідних, то ОДНА кастельянша один раз в рік може вийти на роботу у суботу-неділю. А потім взяти собі відгул в ті дні, коли студентів в гуртожитках вже не буде. І проблема буде вирішена. Згідно норм трудового законодавства, між іншим. А в УАБС НБУ, якщо студент на літо виїжджав у вихідні, постільну білизну приймала вахтерша. Так. До студента можна ставитися по-людськи. І це в Україні, а не у Німеччині чи іншій європейській країні. В Сумах.
А тепер про тюрму. Коли я був у виправній колонії, то мене вразило, наскільки там все схоже на наші пострадянські гуртожитки. Готовий закластися, що радянські гуртожитки і радянські тюрми задумувала і створювала одна і та ж людина. Пройшло майже 22 роки після розпаду СРСР. Але в головах комендантів гуртожитків вічно живі СРСР і тюрма. Якщо коменданти не готові мінятися і міняти ставлення до студентів, то треба міняти комендантів.
Галина Маслак
«Коли я був у виправній колонії...» А я багато не знаю про Твоє темне минуле…
Ґрати на поверхах і вахтери, які перевіряють, чи хтось раптом не пройдеться коридором вночі (це ж смертельний гріх, вхід у гуртожиток тільки до дванадцятої… Згадала нашу розмову.
-У вас гарний гуртожиток чи поганий?
-А як це вимірюється?
-Ну… у вас душ один на кімнату чи один на поверх?
-Один на гуртожиток. У підвалі.
Богдан Бойко
Галина, чи готова ти разом з ЧОГО «Захист» звернутися до органів студенського самоврядування ЧНУ, керівництва ЧНУ із зверненням про подолання проблем, які турбують тебе та інших студентів?
Галина Маслак
Я давно готова. І проблем у мене хоч отбавляй. Та ніхто не слухає. А ОСС плювати.
Богдан Бойко
Давайте свої контакти.
Святослав Вишинський
Яке студентське самоврядування? В українських університетах його не існує.
Галина Маслак
Фактично не існує. Але всі говорять, що воно є.
Святослав Вишинський
Замітка блогерам: ваші «плюси» допису важливі, але не є достатніми. Якщо тема справді видається вам важливою — поширюйте дописи в соціальних мережах, надсилайте посилання іншим зацікавленим особам і т.д. Інформаційний тиск у сумі з громадським приносять результати.
Віталій Смандич
Готовий допомогти розібратися в даній ситуації.
І тільки не говоріть ті хто нічого не робить, що немає студентського самоврядування на Україні і на Буковині зокрема.

Якщо ви чекаєте що вас прийдуть опитувати які у вас проблеми чи чого вам не вистачає такого не буде.

дуже приємно що ви знаєте що є самоврядування і ще хотілося щоб ви знали керівництво цього студентського самоврядування вашого ВНЗ.
Галина Маслак
Так, Ви праві. Я ж тільки чекаю, доки мені хтось допоможе. А всі такі милі і добрі і завжди готові допомогти. То тільки я нікому нічого не кажу. Візьму до уваги.
Вова Бойко
А ще можна написати заяву в прокуратуру, в мвд, в мерію щоб перевірили дільність. Бо вище викладене це явно знущання, корупція і перевищення повноважень.
Головне не боятись. На все потрібно жалітись.
Люди маютьвиконувати свою роботу як слід. Якщо не виконують мають бути покарані.
Максим Татарченко
Ну, будучи студентом, бував пару раз у 5 гуртожитку. Там, звичайно, далеко не готель був, але отакого не бачив. Правда вся будівля була оплетена кабелями локальної мережі і по 2-4 компа в кожній кімнаті, але це і на краще. А холодильники були і ліжка звичайні. І, здається, санвузол з душем 1 на 2 кімнати.
Сергій Янушевський
Максиме, це ти був у «пАкращених» кімнатах, але до прикладу в 4-му гуртожитку, душ один на всіх у підвалі, все залежить від типу блоку… А локальну мережу вже зняли(у 2011), провели централізовану університетську, можна хоч контролювати тепер скільки точок і де проблеми…
Максим Татарченко
та зараз через вайфай легше, але то таке. Я також бував у гуртожитку на пл.Філармонії (готель Брістоль), отам таки жесть була, там страшно було двері закрити, щоб стіна не впала.
Захар Подкидишев
Объясню почему минуснул пост — в апреле 1999 года, когда нас достали порядки насаждаемые тогдашним ректором ЧНУ Степаном Костышиным, мы не «скіглілі» в соцсетях, а вышли на забастовку.
Галина Маслак
Шановний Захаре, я розумію, що в роки Твоєї молодості Ти був дуже успішним і крутим парубком, але суті того мінусу я досі не розумію. Зараз літо, студенти або вже вдома або сьогодні-завтра туди поїдуть. Іти під університет мітингувати самій? При тому, що моя сусідка сварить мене за ці записи Вкурсі і каже, що десь там ще гірше, ніж у нас, то нам не треба скаржитися. Бо їй на дошках спати нормально. У неї є ковдра. А коли Ти ішов на забастовку, Ти ж знав, чого Ти туди йдеш, чи дізнався про проблеми шляхом телепатії? Я думала, що суть соціальних мереж і блогів саме в тому, щоб поширювати інформацію. Якщо у мене є можливість це зробити таким способом, то чому б ні? До речі, нагадай мені, хто Ти за освітою, містере Всезнайка. А українське слово в Твоїй російській обробці, то для більшого драматизму?
Захар Подкидишев
«До речі, нагадай мені, хто Ти за освітою, містере Всезнайка». — Бакалавр политологии. Поступил в ЧГУ в 1998 году. В 2001 и 2004 выгоняли за академзадолженность.
Закончил 4-й курс ЧНУ в 2008 году. Диплом забрал в мае 2011 года.
Несколько дней назад, разбирая свои архивы документов, случайно его обнаружил.
Умел бы играть на гитаре, сделал бы из этого диплома парочку медиатров)))
… И мистером Всезнайкой я себя не называл…
Людмила Макаренко
А ось освіта тут ні до чого. Адже були у мене знайомі, які мали три вищих освіти, але насправді нічого не вартували, проте, були люди взагалі без освіти, але інтелектуальний рівень був набагато вище за деяких дипломованих спеціалістів.
Людмила Макаренко
Захар, я на мене, той страйк був більше проявом юнацького максиалізму і не мав нічого спільного з боротьбою з порядками Костишина. Окрім того, кожна людина обирає для себе найбільш прийнятий спосіб подолати ту чи іншу проблему. Як на мене, висвітлення проблеми у блоговій мережі — аж ніяк не скиглення, навіть якщо комусь здається, що ця проблема не вартує уваги.
Святослав Вишинський
Ця бесіда згадалась у контексті останніх студентських «ніби-виступів» на Центральній пл. Якщо у Львові та Івано-Франківську на вулицях тисячі:





— то в Чернівцях — навіть за умов невиплати стипендій — аж 50 студентів.
Галина Маслак
«то в Чернівцях — навіть за умов невиплати стипендій — аж 50 студентів.»
Тут якраз усе просто. Стипендію дали 22 листопада. Усі пішли святкувати. Який тут Майдан?
Олена Архіпова
Студенти завжди будуть невдоволені порядком у гуртожитках, кількістю пар чи заліків. Але прогрес є. Я сама в гуртожитку не жила, але моїм одногрупникам забороняли навіть кіп«ятильника мати, а тут цілий холодильник!
Що до столяра — така правда життя. Він до вас ще поблажливо ставиться, вимагаючи пива, а не горілку:)
Що ж до ліжка — взагалі не бачу проблем. Завжди можна знайти вихід з подібних побутових моментів.
Крім того, молодість для того і існує щоб не зациклюватися на таких моментах. Або ж піднімати бунти :)
Галина Маслак
Не можна було кип'ятильника? За таке можна і догану по університету отримати.
Сергій Янушевський
Чому виникають такі ситуації в гуртожитках, думаю Ви знаєте і без мене. Університет їх утримує в тих межах, в яких виділяються кошти МОНом, так що керівництво університету прекрасно розуміє, що існують такі проблеми, що їх потрібно вирішати, і чим швидше тим краще, бо ж від цього страждає і рейтинг університету. Тому рекомендую писати звернення і скарги безпосередньо, як керівництву універу, так і міністерству. Університету бажано мати автономію в таких справах, але після останнього візиту пана Сулими, це поки що залишається мрією…
Святослав Вишинський
Міністерство освіти нікому не збільшить фінансування — але тільки скорочуватиме до нуля. Це генеральний план комерціалізації вищої (і середньої) освіти в Україні. Університети могли би вирішувати ці проблеми ефективніше — якби в когось було бажання. І якби університети не були корумповані знизу догори. В даному дописі йдеться не про казна-які речі і не про фінанси, але про професійне виконання базових (sic) професійних обов'язків.
Сергій Янушевський
і якби сантехніки не просили пиво…
Діонісія Кернична
Пане Сергію, про що Ви говорите? Скарги керівництву універу??? Мала особисту розмову з паном Петришиним, який божився, що про все це ні сном ні духом не знає, що йому звітують, ніби то в гуртожитках умови мало чи не готелю Рітц… За скарги директору студмістечка комендантша погрожувала виселенням. Нині закінчую п'ятий курс і з радісним серцем прощаюсь (сподіваюсь, назавжди) зі своїм гуртожитком. Щиро співчуваю тим, хто там залишається, адже сама знаю, що таке кількасантиметрові шпарини у вікнах, крізь які задуває сніг, праски у прасувальних кімнатах, з котрих виливається вода, кухня, котру закривають в 23.00 (і не дай Боже простудитись, бо ж гарячий чай взяти ніде — електрочайники поза законом), хабарі комендантші (зі ці ж «засвічені» чайники)… Цей список можна продовжувати вічно, але керівництво цього, на жаль, не бачитиме.
Сергій Янушевський
Абсолютно вірно, розмова це не написана скарга зі сотнею підписів, тому і звітують. А ще краще скарга плюс 100-200-300 студентів під стінами ЧНУ, от тоді і розмова інша була б. А так всіх все влаштовує, а тут це лиш розмови на блоговій кухні. Але про що я, це ж Україна… Он тільки пані Галина і написала.
Святослав Вишинський
Чернівецьким вищим навчальним закладам потрібна незалежна студентська профспілка.
Сергій Янушевський
На чолі з «незалежним, вічно молодим» Шкварковським:). Так незалежні профспілки потрібні усім ВНЗ без виключення, і не тільки ВНЗ, а й всім структурам, тому що «Федерація Профспілок України» це якась ганебна профанація на тілі молодої держави. Такий собі мікс, який складається з пережитку «совкового» минулого в перемішку з сучасними реаліями (хабарництво!). Та навіть дійсно незалежні профспілки не завжди спроможні захистити працівника, як то Незалежна профспілка гірників України…
Тетяна Сливка
Таке враження, ніби пані Галину в гуртожитку КАТУВАЛИ!!! Нізащо не повірю, що змушували здавати матраци і все інше… Я сама виселялася з 4 гуртожитку 28.06.13. При цьому ніхто не змушував мене наперед все здавати… Тому не треба нічого тут брехати!!! Сама винна, от і визнай це!!! А просто гнати «тут» на гуртожиток і його працівників задля підвищення свого рейтингу- не гарно!!!
Святослав Вишинський
«Сама винна» — в чому саме? В таємничому зникненні речей першої необхідності? Пані, тут прийнято аргументувати, а не розкидатись обвинуваченнями.
Тетяна Сливка
Сама винна в тому, що здала матрац наперед… можна було домовитися здати пізніше, або щоб хтось за неї здав… Я прожила в цьому гуртожитку 5 років і ні разу такого не було, щоб когось змушували здавати матраци… А Ви, пане Святославе, якщо не маєте ніякого відношення до цього гуртожитка, то краще промовчіть…
Святослав Вишинський
Я не маю відношення до 4 гуртожитку ЧНУ, але маю відношення до мережі, в якій Ви зараз коментуєте. Тут не прийнято неаргументовано розкидатись обвинуваченнями у брехні. Надто самовпевнено судити про все виключно зі свого досвіду — однак цей індивідуалізм показовий. Більше за все дивує, що студенти готові замовчувати проблеми гуртожитку, в якому проживають, і замість солідарності — стають на бік корумпованої адміністрації. Якої «Европи» ви після цього заслуговуєте, якщо не маєте поняття ні про суспільний контроль, ні про громадянську боротьбу? Вам навіть до студентських профспілок київської Могилянки, як до неба — і ви не заслуговуєте на більше.
Галина Маслак
Я вже писала це, та Тетяна, мабуть, дуже неуважно читає. Або навмисно ігнорує той факт, що я ж така не одна. До речі, я це саме казала і Собкову по телефону. Тричі. І він тричі проігнорував. Я могла б домовитися, сусідки мої могли б домовитися, троє хлопців з кімнати поруч могли б домовитися… То, може, всім студентам разом піти і домовитися? У ректорат. Крім Вас, звісно, у Вас же там якісь «пільги». То тільки нам погано.
Галина Маслак
Шановна Тетяно! Можливо, коли Ви виселялися з гуртожитку 28 червня, то, мабуть, Вам ніхто і не казав нічого здавати наперед. Це було б дивно і нелогічно після того розголосу, якого ця історія набула після моєї публікації на Вкурсі. Я і ще п'ять моїх знайомих разом здавали матраци 21 червня, у п'ятницю, хоча всі лишалися на вихідні, бо у суботу у нас був іспит. До речі, сама Поліна Пилипівна визнала, що таке було, тому зараз Ви звинувачуєте в брехні і її. Мене не катували. Ні мене, ні ще півгуртожитку, який опинився у такій ситуації. Спати на голих ліжках можна, я згодна. Ніхто ж не помер. Інша справа чи це по-людськи та і законно і чи це не стане традицією. Судячи з Ваших розповідей, я дійсно рада, що все-таки на проблему звернули увагу і Вам, шановна, не довелося відчути те, що і нам в ту ніч. До речі, звинувачувати мене в брехні абсолютно некоректно і невиховано. У мене ж є свідки. До того ж, як я уже написала, сама комендант погодилася, що таке було і ми домовилися, що востаннє.
Галина Маслак
До речі, про рейтинг. Дивно, що 14 людей натиснули «плюс» за мою «брехню». То, може, я права і не казна-яких речей прошу?
Святослав Вишинський
Дивно, що студент не підтримує студента. Видно, комусь здається, що вони «Божою милістю» справді живуть в европейських гуртожитках. І готові до останнього захищати своє розбите корито.
Тетяна Сливка
14 людей — це не показник, оскільки не ясно хто то був (я про те, що то могли бути ваші знайомі)!!!
Тетяна Сливка
Як я вже раніше згадувала, я там прожила 5 років, тому не треба тут мені нічого доказувати, що мене не змушували здавати матрац через Ваш блог… Всі мої знайомі і друзі не підтримують вас в цьому, бо нас ніхто ні до чого не змушував… Це все ваша ініціатива… Якщо так, то можна було домовитися, щоб матрац за вас хтось здав у понеділок… ну можлио ніхто нічого за вас не хотів здавати, можливо ви не завели в гуртожитку хороших друзів і знайомств…
Святослав Вишинський
"… Ви не завели в гуртожитку хороших друзів і знайомств..." — на цьому можна завершити. Ви все сказали самі: в українських установах закони, правила і статутні положення не працюють. Працюють неформальні зв'язки — і пляшка пива для столяра. Вас це влаштовує.
Галина Маслак
Зате Ви, я бачу, завели багато знайомств. З адміністрацією. Бо інакше я не бачу сенсу так захищати їх, закриваючи очі на такі речі. Можна було здати в понеділок. Можна було спати на дошках. Можна було навчатися в іншому університеті. А можна нарешті почати відстоювати свої права. Вас ні до чого не змушували? Цікаво, що правила не для всіх ті самі.
Діонісія Кернична
Пані Тетяно, я не розумію, звідки стільки агресії? Ви прожили в гуртожитку 5 років, я прожила 4 роки і, знаєте, я у всьому підтримую Галину. В гуртожитку добре живеться тим, хто дає коменданту хабарі, гуляє до ранку, не даючи іншим виспатись чи ходить на перекур із старостами крила, щоби потім загадково зникнути зі списку чергових… Мені ордер на виселення давати не хотіли, бо мої сусідки вчасно речі з кімнати не забрали. Отак через «хороших друзів і знайомства» я ледь вручення диплому не прогавила.
Якщо Вам жилося добре — радійте, бо Вас таких небагато…
Вадим Лисовой
Людоньки добрі, не жили ви в гуртожитках радянської доби! Да якби я мав таке ліжко навіть без матраса у московському ДУУЗИ («Дом учащихся учебных заведений искусств» — так називався наш гуртожиток на Хорошевському шосе), то був би на сьомому небі.
Коли я приїхав з канікул на 3-й курс (а мене «типу» поселили в кінці року, навіть кімнату виділили!), то мене поставили перед фактом, що «мєстов нєт», і ніякі хабарі не могли врятувати справу. Першу ніч переночував у друзів. Десь о 6-й ранку в кімнату увірвалася міліція і попросила пред'явити документи. На щастя, паспорт був недалеко. Інших гуртом забирали і кудись вели. Як я зрозумів — шукали лімітчиків (нелегалів тоді не було). Коли я повторно пішов до коменданта і запитався про кімнату, сказали, що «нєту». Я ще дві ночі переночував в іншому місці. Нарешті на 4-й день мені дали місце на підлозі, без ліжка в так званому «репетиторії» (маленькі кімнітки для занять студентів на музичних інструментах). В кімнатці доживав останні дні мексиканець Франсіско, він спав на матрасі на підлозі, а я пішов шукати собі ліжко. На одному поверсі знайшов сітку, на другому — одну спинку, на іншому — другу. Матрас мені через тиждень привезли. Вікно в кімнаті було розбите, і виходило на шумне шосе і залізницю. А на вулиці температура нижча 10 градусів, і це у вересні (ясно, що вікно я потім відремонтуав, як і двері, в яких замок регулярно заклинювало).
Не хочу розповідати про всі знущання від «братів-москалів»: ця вічно голодна публіка з російських провінцій регулярно розкулачувала українців та інших більщ-менш забезпечених студентів на продукти. Слава Богу, я мав підвищену стипендію і міг харчуватися в їдальні училища.
Крім цього, мене неодноразово переслідувала адмінкомісія на чолі із заступницею директора училища, яка грозилася притягнути до кримінальної (!) відповідальності, якщо я не звільню репетиторій, бо студентам ніде займатися. Саме цікаве, що, коли я переїхав до іншої кімнати (звільнилося місце), репетиторій ще півроку стояв зачиненим, а в сусідніх жили студенти.
Самою яскравою була кульмінація цього «свята». Коли я оформлював обхідний, комендант гуртожитку «повісила» на мене неіснуючу розкладушку вартістю 14 радянських рублів. Ясна річ, довелося заплатити…
Але все рівно я вважаю студентські роки найбільш яскравими, щасливими і творчими. Тим більше, що вчився я в московському Училищі імені Гнесіних.
Всі події, описані тут, відбувалися у 1989-1990- роках.
Андрій Рибалко
Пане Вадиме, ви ж не хочете сказати, що сучасним студентам живеться трішки краще, ніж у 1989-90-х роках і тому їм не треба боротися за гідні умови існування?
Галина Маслак
Мені здається, пан Вадим просто хотів поділитися своїм горем і розповісти про студентські роки. Але ж зараз не СРСР. За вікном 21 століття. Щойно усвідомила, що маю бути теж на сьомому небі, що мене ще не вигнали з університету за таке чи що моїх друзів ще не розстріляли за те, що роблять вони… Невдячне я створіння. Сприймаю все як належне, у тому числі нормальні умови проживання для студентів.
Вадим Лисовой
Я згідний з Вами: дійсно, «за вікном 21 століття, а живемо ми, як за царя Гороха» (с) Кіт Матроскін.
Бачив я і людські гуртожитки, коли був на стажуванні у фінському містечку Куопіо (за населенням — як Кіцмань, за площею — як Коломия). Ніяких тобі вахтерів, тарганів, розламаних ліжок, сусідів, ласих до твоїх харчів! Просто маленькі однокімнатні квартирки в котеджах з усіма зручностями. Такий собі тризірковий готельчик ))) Мрія! Але чому ж ми, українці, така давня і культурна нація, не можемо зробити мрію реальністю? Вчора нам Ющенко заважав, сьогодні — Янукович, а завтра хто? Певно, ВВП )))
Хто хоче зробити життя кращим — шукає засоби, хто не хоче — шукає причину. А взагалі, більшість уповає на старовинну слов'янську мантру «Шараприйди!» (повторювати перед сном 200 разів).
Пробачте за моє «старчєскоє брюзжаніє», але це, на жаль, правда!
Вадим Лисовой
> Щойно усвідомила, що маю бути теж на сьомому небі, що мене ще не вигнали з університету за таке чи що моїх друзів ще не розстріляли за те, що роблять вони…

Ну, як казав Висоцький, «скажи еще спасибо, что живой»! Думаю, він мав рацію. І кулемет теж.
Вадим Лисовой
«Борітеся — поборете» )))
Галина Маслак
На злобу дня: діалог зі «швидкою».
-А що це у вас за ґрати на поверсі? Це вас тут закривають на ніч?
-Та ні. То просто ґрати.
-Точно? Бо ми вчора були в СІЗО. Так схоже.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте