Гуртожитки чи тюрми?
Я люблю цей гуртожиток все більше і більше. А нашого коменданта Поліну Пилипівну взагалі готова розцілувати. Такі витончені знущання над студентами, як у неї, ще придумати треба. Сьогодні сказала нам, що холодильник треба забрати з кімнати на літо, бо вона і так нам постійно все прощає. От цього семестру ми ніби довго не платили за електроенергію, тому це її помста нам. Одному хлопцю погрожувала непоселенням, бо він з нею не вітається. Столяр завжди просить купити йому пиво, бо інакше робити він нічого не буде. Гроші не бере, тільки пиво. А плата за гуртожитки все вища з кожним семестром.
Але ця ніч дійсно буде незабутня! Якщо хтось вже почав уявляти еротичні картини і вигадувати такі ж «незабутні» коментарі, я Вам навіть фото покажу.
Це ліжко дві ночі буде приносити мені невимовне задоволеня. Ні матраців, ні ковдри, ні подушки. Лише дерево. Во істину єднання з природою.
Я розумію, що для більшості блогерів Вкурсі студентські роки — лише спогади і в них є цікавіші справи, ніж читати мої скарги на погані умови (хтось в когось щось вкрав, хтось когось не так назвав, хтось когось не любить, а хтось любить занадто), тому просто поспівчувайте нам всім і побажайте доброї ночі.
Але ця ніч дійсно буде незабутня! Якщо хтось вже почав уявляти еротичні картини і вигадувати такі ж «незабутні» коментарі, я Вам навіть фото покажу.
Це ліжко дві ночі буде приносити мені невимовне задоволеня. Ні матраців, ні ковдри, ні подушки. Лише дерево. Во істину єднання з природою.
Я розумію, що для більшості блогерів Вкурсі студентські роки — лише спогади і в них є цікавіші справи, ніж читати мої скарги на погані умови (хтось в когось щось вкрав, хтось когось не так назвав, хтось когось не любить, а хтось любить занадто), тому просто поспівчувайте нам всім і побажайте доброї ночі.
50 коментарів
Якщо в когось закралася думка, що все ж правда на стороні адміністрації ВНЗ, або треба змиритися, бо це Україні і тут всі так живуть, то ця думка неправильна.
Студентам, які живуть в гуртожитках академії банківської справи НБУ не треба везти разом із собою всі речі з Сум через всю Україну. Тим паче не треба їхати додому в Луганськ чи Луцьк з холодильником:) Між іншим в мене в кімнаті холодильник був не мій, а гуртожитку. І душ у нас один на двох чи на п'ятьох, а не один на поверх. Тому в душ можна було піти навіть на державне свято. А в ЧНУ вочевидь вважають, що на свята студентам шкідливо бути чистими. (Це тема для окремого посту).
Я розумію, що у ВНЗ може відрізнятися рівень фінансування. (Хоча щиро сумніваюся, що в ЧНУ він такий вже і низький)Але є речі, які грошей не потребують. Людяність і розуміння ситуації. Якщо сотні студентів виїжджають додому на вихідних, то ОДНА кастельянша один раз в рік може вийти на роботу у суботу-неділю. А потім взяти собі відгул в ті дні, коли студентів в гуртожитках вже не буде. І проблема буде вирішена. Згідно норм трудового законодавства, між іншим. А в УАБС НБУ, якщо студент на літо виїжджав у вихідні, постільну білизну приймала вахтерша. Так. До студента можна ставитися по-людськи. І це в Україні, а не у Німеччині чи іншій європейській країні. В Сумах.
А тепер про тюрму. Коли я був у виправній колонії, то мене вразило, наскільки там все схоже на наші пострадянські гуртожитки. Готовий закластися, що радянські гуртожитки і радянські тюрми задумувала і створювала одна і та ж людина. Пройшло майже 22 роки після розпаду СРСР. Але в головах комендантів гуртожитків вічно живі СРСР і тюрма. Якщо коменданти не готові мінятися і міняти ставлення до студентів, то треба міняти комендантів.
Ґрати на поверхах і вахтери, які перевіряють, чи хтось раптом не пройдеться коридором вночі (це ж смертельний гріх, вхід у гуртожиток тільки до дванадцятої… Згадала нашу розмову.
-У вас гарний гуртожиток чи поганий?
-А як це вимірюється?
-Ну… у вас душ один на кімнату чи один на поверх?
-Один на гуртожиток. У підвалі.
І тільки не говоріть ті хто нічого не робить, що немає студентського самоврядування на Україні і на Буковині зокрема.
Якщо ви чекаєте що вас прийдуть опитувати які у вас проблеми чи чого вам не вистачає такого не буде.
дуже приємно що ви знаєте що є самоврядування і ще хотілося щоб ви знали керівництво цього студентського самоврядування вашого ВНЗ.
Головне не боятись. На все потрібно жалітись.
Люди маютьвиконувати свою роботу як слід. Якщо не виконують мають бути покарані.
Закончил 4-й курс ЧНУ в 2008 году. Диплом забрал в мае 2011 года.
Несколько дней назад, разбирая свои архивы документов, случайно его обнаружил.
Умел бы играть на гитаре, сделал бы из этого диплома парочку медиатров)))
… И мистером Всезнайкой я себя не называл…
— то в Чернівцях — навіть
Тут якраз усе просто. Стипендію дали 22 листопада. Усі пішли святкувати. Який тут Майдан?
Що до столяра — така правда життя. Він до вас ще поблажливо ставиться, вимагаючи пива, а не горілку:)
Що ж до ліжка — взагалі не бачу проблем. Завжди можна знайти вихід з подібних побутових моментів.
Крім того, молодість для того і існує щоб не зациклюватися на таких моментах. Або ж піднімати бунти :)
Якщо Вам жилося добре — радійте, бо Вас таких небагато…
Коли я приїхав з канікул на 3-й курс (а мене «типу» поселили в кінці року, навіть кімнату виділили!), то мене поставили перед фактом, що «мєстов нєт», і ніякі хабарі не могли врятувати справу. Першу ніч переночував у друзів. Десь о 6-й ранку в кімнату увірвалася міліція і попросила пред'явити документи. На щастя, паспорт був недалеко. Інших гуртом забирали і кудись вели. Як я зрозумів — шукали лімітчиків (нелегалів тоді не було). Коли я повторно пішов до коменданта і запитався про кімнату, сказали, що «нєту». Я ще дві ночі переночував в іншому місці. Нарешті на 4-й день мені дали місце на підлозі, без ліжка в так званому «репетиторії» (маленькі кімнітки для занять студентів на музичних інструментах). В кімнатці доживав останні дні мексиканець Франсіско, він спав на матрасі на підлозі, а я пішов шукати собі ліжко. На одному поверсі знайшов сітку, на другому — одну спинку, на іншому — другу. Матрас мені через тиждень привезли. Вікно в кімнаті було розбите, і виходило на шумне шосе і залізницю. А на вулиці температура нижча 10 градусів, і це у вересні (ясно, що вікно я потім відремонтуав, як і двері, в яких замок регулярно заклинювало).
Не хочу розповідати про всі знущання від «братів-москалів»: ця вічно голодна публіка з російських провінцій регулярно розкулачувала українців та інших більщ-менш забезпечених студентів на продукти. Слава Богу, я мав підвищену стипендію і міг харчуватися в їдальні училища.
Крім цього, мене неодноразово переслідувала адмінкомісія на чолі із заступницею директора училища, яка грозилася притягнути до кримінальної (!) відповідальності, якщо я не звільню репетиторій, бо студентам ніде займатися. Саме цікаве, що, коли я переїхав до іншої кімнати (звільнилося місце), репетиторій ще півроку стояв зачиненим, а в сусідніх жили студенти.
Самою яскравою була кульмінація цього «свята». Коли я оформлював обхідний, комендант гуртожитку «повісила» на мене неіснуючу розкладушку вартістю 14 радянських рублів. Ясна річ, довелося заплатити…
Але все рівно я вважаю студентські роки найбільш яскравими, щасливими і творчими. Тим більше, що вчився я в московському Училищі імені Гнесіних.
Всі події, описані тут, відбувалися у 1989-1990- роках.
Бачив я і людські гуртожитки, коли був на стажуванні у фінському містечку Куопіо (за населенням — як Кіцмань, за площею — як Коломия). Ніяких тобі вахтерів, тарганів, розламаних ліжок, сусідів, ласих до твоїх харчів! Просто маленькі однокімнатні квартирки в котеджах з усіма зручностями. Такий собі тризірковий готельчик ))) Мрія! Але чому ж ми, українці, така давня і культурна нація, не можемо зробити мрію реальністю? Вчора нам Ющенко заважав, сьогодні — Янукович, а завтра хто? Певно, ВВП )))
Хто хоче зробити життя кращим — шукає засоби, хто не хоче — шукає причину. А взагалі, більшість уповає на старовинну слов'янську мантру «Шараприйди!» (повторювати перед сном 200 разів).
Пробачте за моє «старчєскоє брюзжаніє», але це, на жаль, правда!
Ну, як казав Висоцький, «скажи еще спасибо, что живой»! Думаю, він мав рацію. І кулемет теж.
-А що це у вас за ґрати на поверсі? Це вас тут закривають на ніч?
-Та ні. То просто ґрати.
-Точно? Бо ми вчора були в СІЗО. Так схоже.