Трохи інтимності
Стільки емоцій, вражень, переживань, що просто не можу все втримати в собі. Почуваюся, як переповнена чаша: ще трохи такого – і буде через край. А все завдяки заходу «20 перших побачень у ВУЗЛИКУ». Треба було, мабуть, довше лишитися, але всі мої думки зараз про те, як описати побачене і відчуте.
Що робити в день закоханих, якщо я не належу до цих людей? Можна було провести вечір з друзями, а можна було піти у «Вузлик» і відпочивати там. Вибрала останнє. Було страшно і дивно, але хотілося випробувати себе. У твіттері треба буде написати про це під тегом #моє_вперше. Такого було аж забагато.
Уперше у «Вузлику». А там дуже гарно, затишно і цікаво. Уперше довелося спілкуватися зі стількома чоловіками одразу. Знаєте, як важко намагатися справити гарне враження на всіх? Це вам не один чоловік, якого хочеться звабити, а близько двадцяти. Спочатку було дещо незручно. Стільки нових людей, з якими треба навіть не спілкуватися, а обіймати, танцювати, тримати за руки… Я ніколи навіть не здогадувалася, що чоловіки можуть бути такими різними. Найяскравіше це відчула, коли очі були заплющені. Кожен доторк інший, інша шкіра, манери, вподобання… За таких умов зріст, колір очей, вік зовсім не мають значення, спрацьовує інтуїція і відчуття. Помітила певні риси, які вже зустрічала в інших чоловіках. Мабуть, жоден досвід відносин чи психологічний тренінг не зміг би так допомогти розібратися в собі, як цей вечір. Очікувала лише весело провести час, а несподівано для себе пізнала себе. Тепер набагато яскравіше уявляю, чого саме хочу від стосунків, який тип чоловіків мені подобається, а від яких треба тікати.
Ви колись пробували дивитися в очі десяткам людей за 5 хвилин? Обіймати незнайомців? А триматися за руки? А годувати інших? А танцювати з заплющеними очима? Сьогодні я можу поставити «галочку» поряд з усіма цими пунктами. Але для таких речей треба довіряти, бути відкритим і не боятися. Одні чоловіки ніжніші, інші більш наполегливі, деякі зовсім грубі, одні впевнені в собі, інші сором’язливі, одні люблять керувати, хтось дозволяє цю роль жінці, а з кимось виходить на рівних. Одні суворо дотримуються правил, а інші роблять усе по-своєму. Для себе зрозуміла, що найкомфортніше почуваюся, коли ініціативніший чоловік, але це ненав’язливо і делікатно, проте досить відчутно.
Ще чоловіки по-різному обіймають. Мені подобається, коли довго і міцно. А взагалі помітила, що дуже важлива взаємність. От симпатичний мені якийсь чоловік, а він на мене не звертає увагу, в очі не дивитися, обійматись не хоче… Через якийсь час і мені стає байдуже. З кимось було дуже комфортно, з кимось все одно, а було і так, що хотілося триматися подалі (такі чоловіки мені точно не подобаються, хоча зустрічала в житті чимало). Чоловіки навіть їдять по-різному. І дякують теж. Але цікаво було спостерігати за дівчатами. Вони набагато чуттєвіші і турботливіші. Їсти самим не можна нікому, дівчата мали годувати і чоловіків, і одна одну. І в цьому було стільки піклування, стільки ніжності по відношенню до обох статей…
Найсильніше враження і, мабуть, один з найяскравіших спогадів – танець. Те, що я робити не вмію абсолютно. Тим більше, з незнайомцем. Тим більше, коли від нього залежить щонайменше твоє здоров’я. Літати у повітрі неймовірно. Повністю довіряти партнеру неймовірно. Настільки розслабитися і насолоджуватися моментом неймовірно. (Тихесенько пообіцяла собі, що мій майбутній чоловік має так вміти танцювати.)
Було багато тепла, світла і гармонії цього вечора. Якщо знаєте когось із організаторів, обійміть і поцілуйте їх від мене. Хай все те добро повернеться до них в десятки разів більше. А зі мною залишився досвід, море почуттів і думок та нове розуміння себе. Тепер таки точно знаю, що шукатиму і чого прагнутиму. Знаєте, познайомилася з чоловіком, який абсолютно не схожий на всіх, кого я знаю. Здалося, що такого можна кохати і цінувати безкінечно довго. Сподіваюся, такі ще є.
Що робити в день закоханих, якщо я не належу до цих людей? Можна було провести вечір з друзями, а можна було піти у «Вузлик» і відпочивати там. Вибрала останнє. Було страшно і дивно, але хотілося випробувати себе. У твіттері треба буде написати про це під тегом #моє_вперше. Такого було аж забагато.
Уперше у «Вузлику». А там дуже гарно, затишно і цікаво. Уперше довелося спілкуватися зі стількома чоловіками одразу. Знаєте, як важко намагатися справити гарне враження на всіх? Це вам не один чоловік, якого хочеться звабити, а близько двадцяти. Спочатку було дещо незручно. Стільки нових людей, з якими треба навіть не спілкуватися, а обіймати, танцювати, тримати за руки… Я ніколи навіть не здогадувалася, що чоловіки можуть бути такими різними. Найяскравіше це відчула, коли очі були заплющені. Кожен доторк інший, інша шкіра, манери, вподобання… За таких умов зріст, колір очей, вік зовсім не мають значення, спрацьовує інтуїція і відчуття. Помітила певні риси, які вже зустрічала в інших чоловіках. Мабуть, жоден досвід відносин чи психологічний тренінг не зміг би так допомогти розібратися в собі, як цей вечір. Очікувала лише весело провести час, а несподівано для себе пізнала себе. Тепер набагато яскравіше уявляю, чого саме хочу від стосунків, який тип чоловіків мені подобається, а від яких треба тікати.
Ви колись пробували дивитися в очі десяткам людей за 5 хвилин? Обіймати незнайомців? А триматися за руки? А годувати інших? А танцювати з заплющеними очима? Сьогодні я можу поставити «галочку» поряд з усіма цими пунктами. Але для таких речей треба довіряти, бути відкритим і не боятися. Одні чоловіки ніжніші, інші більш наполегливі, деякі зовсім грубі, одні впевнені в собі, інші сором’язливі, одні люблять керувати, хтось дозволяє цю роль жінці, а з кимось виходить на рівних. Одні суворо дотримуються правил, а інші роблять усе по-своєму. Для себе зрозуміла, що найкомфортніше почуваюся, коли ініціативніший чоловік, але це ненав’язливо і делікатно, проте досить відчутно.
Ще чоловіки по-різному обіймають. Мені подобається, коли довго і міцно. А взагалі помітила, що дуже важлива взаємність. От симпатичний мені якийсь чоловік, а він на мене не звертає увагу, в очі не дивитися, обійматись не хоче… Через якийсь час і мені стає байдуже. З кимось було дуже комфортно, з кимось все одно, а було і так, що хотілося триматися подалі (такі чоловіки мені точно не подобаються, хоча зустрічала в житті чимало). Чоловіки навіть їдять по-різному. І дякують теж. Але цікаво було спостерігати за дівчатами. Вони набагато чуттєвіші і турботливіші. Їсти самим не можна нікому, дівчата мали годувати і чоловіків, і одна одну. І в цьому було стільки піклування, стільки ніжності по відношенню до обох статей…
Найсильніше враження і, мабуть, один з найяскравіших спогадів – танець. Те, що я робити не вмію абсолютно. Тим більше, з незнайомцем. Тим більше, коли від нього залежить щонайменше твоє здоров’я. Літати у повітрі неймовірно. Повністю довіряти партнеру неймовірно. Настільки розслабитися і насолоджуватися моментом неймовірно. (Тихесенько пообіцяла собі, що мій майбутній чоловік має так вміти танцювати.)
Було багато тепла, світла і гармонії цього вечора. Якщо знаєте когось із організаторів, обійміть і поцілуйте їх від мене. Хай все те добро повернеться до них в десятки разів більше. А зі мною залишився досвід, море почуттів і думок та нове розуміння себе. Тепер таки точно знаю, що шукатиму і чого прагнутиму. Знаєте, познайомилася з чоловіком, який абсолютно не схожий на всіх, кого я знаю. Здалося, що такого можна кохати і цінувати безкінечно довго. Сподіваюся, такі ще є.
0 коментарів