Два в одному

20 лютого, коли студенти ЧНУ ходили по університетах, закликаючи до страйку, якась жінка біля БДМУ сказала, що «Ваш Майдан – театральная постановка», коментуючи загиблих там. Я вважаю, що вона хвора, хоча частково в цих словах є доля правди. Звісно, не щодо смертей, а щодо подій навколо Майдану і реакцію на них.
 
Люди віддають життя заради нової України, кращого майбутнього для наступних поколінь. У Чернівцях теж відбувалися студентські страйки, мітинги, хода… Цікаво, що ті студенти, які підтримували акції протесту (спочатку за ЄС, розмальовуючи обличчя і прикрашаючи себе українським прапором, потім – за вільну Україну і т.д.), спокійно собі заплатили 200 грн за іспит з української мови. А далі – знову мітинги. Привід не важливий, головне – показати, які ми молодці/чесні/сміливі.
 
Студенти, які продалися за 150 грн на парламентських виборах, тепер голосніше за всіх кричать: «Михайлішина у відставку!» Тобто в Чернівцях його бачити не хочуть, а депутатом хай би був? Чи вони теж «тупо зарабатывали на нём деньги?» Вони дійсно покаялися і зрозуміли, що вчинили, чи це лише тимчасово, «усі кричать – і я кричатиму?» Коли я намагалася тоді зупинити їх, чула лише: «Наш голос нічого не змінить./Вони всі однакові./Нас це не стосується.» А тепер бідкаються, плачуть, коли новини читають і на пари не ходять. Кожен виживає, як може. Ті гроші були вкрай необхідні. Пиво ж не безплатне.
 
Коли я просила студентів підтвердити мої слова щодо ситуації в гуртожитку, коли кастелянша казала при всіх, що я «безсовісна брехуха», усі просто промовчали і відвернулися. «Буває ж і гірше». Більше того, знаючи, що я права, просили мене написати, що я все вигадала, бо «в нас через тебе проблеми». А тепер найпопулярніше гасло: «Ганьба!» Усім підряд. Вам видніше.
 
Стійку відразу викликають люди, які в соцмережах роблять з себе «героїв» і борців за справедливість. Якщо ти був на Майдані (неважливо, у Києві чи в Чернівцях), обов’язково треба викласти фото в соцмережах. Без цього ніяк. Показово, що у тих, хто воює на Майдані, є волонтером в лікарнях чи готує їжу, таких фото в десятки разів менше, ніж у тих, хто був там лише раз, коли було безпечно. Сьогодні біля ОДА бачила хлопця в масці, який фотографувався на телефон. Для історії.

А ще можна написати слізну промову українською і англійською (ми ж ін’яз) і розповісти світові, як боляче читати новини і все таке, а наступного дня, коли страйк продовжується, коли вшановують пам’ять загиблим, спокійнісінько піти на пари. Поплакали, пожалілися Вконтакті і на ФБ і досить.
 
Міліція з народом (вкотре), Беркут присягає на вірність українцям, депутати покидають ПР… У який дивовижний час змін ми живемо! Від вбивці до героя – один крок…
 
Show must go on. Побачимо, чи згадають студенти свої гасла і страйки, коли все це нарешті закінчиться. Чи підніметься в них рука знову давати хабарі, голосувати за гроші і кричати, що «буває й гірше»?

12 коментарів

Галина Маслак
Ті, хто від початку кричали, що їм плювати на Україну, ЄС, Майдан і загиблих, викликають певну симпатію. Вони хоч послідовніші. Принаймні знаю, чого очікувати.
Наталіна Губко
Так-так. Все правильно написано. Лиш міняючи систему варто міняти і самих її споживачів. Бо народ, що на майдан збирається за годину, а на вибори його не загнати — ніколи не буде задоволений владою. Як зазвичай я наголошую, зміни починати треба з себе. А то ні Конституція 2004 року, ні імпічмент, ні сотні нині загиблих не врятують наше майбутнє…
Святослав Вишинський
«Другим революційним рішенням Вченої Ради ЧНУ було підтримати вимогу студентства про перейменування вулиці Стасюка на вулицю героїв Майдану. <...> Революційне питання про викорінення корупції в університеті не піднімали. Очевидно, це явище задовольняє і студентів і викладацький склад. Навіщо руйнувати взаєморозуміння». («The Chernivtsi Times», 21.02.2014)
Ігор Гамаль
Я теж ненавиджу корупцію яка нас оточує у всіх сферах життя. Але я також розумію, що позбутися її за два місяці неможливо. Майдан вже змінив Україну, вона вже ніколи не буде такою як раніше, але це тільки маленький крок.
Галина Маслак
Я лиш сподіваюся, що в головах людей щось змінилося. Не лише на словах.
Святослав Вишинський
Те саме казали у 2004 р. Після того у деяких сферах стало ще гірше.
Ігор Гамаль
То що, кидаємо все і сідаємо плакати? )
Святослав Вишинський
Після фази фронтових дій починається етап роботи Einsatzgruppen. В політичному сенсі слова.
Останній раз відредаговано
Ігор Гамаль
І взагалі, важко порівнювати ці майдани. Вони абсолютно різні.
Галина Маслак
У людей, обурених цим записом, не вистачає сміливості і гідності сказати про це прямо. Анонімно пишуть. Хоча об'єктивних причин такого обурення назвати не можуть. Мабуть, тому, що сказати нічого.
Галина Дичковська
Брехня і корупція вищої школи не тільки в 100 гривнях чи доларах, зданих за іспит.
Найбільша брехня в тому, що ця освіта насправді нікому не потрібна.
Що студенти вчаться розуміти за 5 років, що ні вони, ні результати їх роботи не потрібні.
Що все/майже все/, що їх навчили в університеті, не придатне для наступної роботи.
Що вчать життя ті, хто життя не знає, що вчаться того, що в житті не знадобиться…
Деякі спеціальності є щасливим винятком відсотків на 30%, але тенденція…
Галина Маслак
Перейменувати вулицю Стасюка на вулицю Небесної Сотні було чиїмось невдалим жартом. Пропоную, щоб під час сесії вулиця носила іншу назву. Так студентам буде спокійніше здавати іспити.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте