Пірнай у тишу
Сьогодні була чудова ніч. Ніч тиші і спокою. Нових знайомств. Старих спогадів. За вікном темно. Якась квартира. Усі мовчать. Чужі люди. Незнайомі обличчя...
Це був мій перший квартирник. Ідея заходу – не говорити ні з ким всю ніч, до сходу сонця. Можна спілкуватися жестами, писати, сміятися… Спочатку чомусь вважали, що до ранку не витримаємо. Усім хотілося говорити, чим голосніше, тим краще. А потім настала гармонія…
Лише у мене 40 сторінок зошита списано. А ще ватман, дошка, руки… Подруга якось сказала, що спілкування – це агресивний процес. Люди зазвичай не хочуть слухати, а намагаються якомога більше розповісти про себе. Звідси і всі непорозуміння. Забагато слів, замало сенсу. Відсутність зв’язку. Коли не говориш, а пишеш, показуєш щось жестами чи мімікою, більше прислухаєшся до партнера, слідкуєш за тим, щоб тебе зрозуміли. Треба час, щоб принаймні прочитати чи написати щось, тому ролі розподіляються порівну, не так помітно чиєсь его і надмірне прагнення бути в центрі уваги.
Помітила, що комусь було легко, комусь важче. Мені було дуже комфортно. Це саме те, що я б хотіла робити частіше. Просто мовчати. Щоб відчути людину, слова не потрібні. За зайвими фразами, вставними словами, складними синтаксичними конструкціями втрачається сенс. Помітила, що я людина практична певною мірою. Хоч я і філолог, та не люблю зайвих слів. Навіщо писати «я так думаю, що ми, можливо, сьогодні могли б…», коли все це можна замінити словами «їсти?», «грати?», «так» чи «ні»? Люди рідко мають на увазі те, що говорять. А коли до вас підходить людина з надписом на руці: «Чаю?» — усе стає просто і зрозуміло.
На світанку не хотілося говорити. Не хотілося нікуди йти. Не хотілося зруйнувати цю атмосферу спокою і релаксації. Ми звикли до тиші. Зустріли схід сонця на Турецькій площі. Гарне завершення ночі. Чудовий початок дня. Ранкові Чернівці додають енергії. Звернула увагу на багато деталей, яких не помічала раніше. Старі будинки. Небо. Квіти. Безлюдні вулички. Новий день.
Фото не вдалося навіть приблизно передати ту красу, яка була на Турецькій площі. Рідні мої читачі Вкурсі, ви маєте це побачити. Приходьте на світанку. Будемо мовчати.
Це був мій перший квартирник. Ідея заходу – не говорити ні з ким всю ніч, до сходу сонця. Можна спілкуватися жестами, писати, сміятися… Спочатку чомусь вважали, що до ранку не витримаємо. Усім хотілося говорити, чим голосніше, тим краще. А потім настала гармонія…
Лише у мене 40 сторінок зошита списано. А ще ватман, дошка, руки… Подруга якось сказала, що спілкування – це агресивний процес. Люди зазвичай не хочуть слухати, а намагаються якомога більше розповісти про себе. Звідси і всі непорозуміння. Забагато слів, замало сенсу. Відсутність зв’язку. Коли не говориш, а пишеш, показуєш щось жестами чи мімікою, більше прислухаєшся до партнера, слідкуєш за тим, щоб тебе зрозуміли. Треба час, щоб принаймні прочитати чи написати щось, тому ролі розподіляються порівну, не так помітно чиєсь его і надмірне прагнення бути в центрі уваги.
Помітила, що комусь було легко, комусь важче. Мені було дуже комфортно. Це саме те, що я б хотіла робити частіше. Просто мовчати. Щоб відчути людину, слова не потрібні. За зайвими фразами, вставними словами, складними синтаксичними конструкціями втрачається сенс. Помітила, що я людина практична певною мірою. Хоч я і філолог, та не люблю зайвих слів. Навіщо писати «я так думаю, що ми, можливо, сьогодні могли б…», коли все це можна замінити словами «їсти?», «грати?», «так» чи «ні»? Люди рідко мають на увазі те, що говорять. А коли до вас підходить людина з надписом на руці: «Чаю?» — усе стає просто і зрозуміло.
На світанку не хотілося говорити. Не хотілося нікуди йти. Не хотілося зруйнувати цю атмосферу спокою і релаксації. Ми звикли до тиші. Зустріли схід сонця на Турецькій площі. Гарне завершення ночі. Чудовий початок дня. Ранкові Чернівці додають енергії. Звернула увагу на багато деталей, яких не помічала раніше. Старі будинки. Небо. Квіти. Безлюдні вулички. Новий день.
Фото не вдалося навіть приблизно передати ту красу, яка була на Турецькій площі. Рідні мої читачі Вкурсі, ви маєте це побачити. Приходьте на світанку. Будемо мовчати.
4 коментарі