"Говори зі мною..."

31 травня у Чернівцях відбулася презентація книги Юрка Іздрика «Після прози». (Так пишуть в новинах. Насправді я уявлення не маю, про що книга. Це знають лише ті, хто її придбав, і сам автор. Але журналістам, мабуть, так зручніше.). От скажіть мені на милість, невже в Чернівцях більше немає приміщень, крім Целанівського літературного центру? Організатори Meridian Czernowitz явно недооцінюють популярність тих письменників, яких запрошують. Ірена Карпа, Юрко Іздрик… Навіщо писати «вхід вільний», якщо до входу неможливо навіть дістатися? Уже вдруге за місяць неприємно вражена організацією подібних заходів. Ще один такий вечір — і в мене розвинеться клаустрофобія разом з соціопатією на фоні теплового удару і зіпсованих нервів. Олександр Бойченко влучно підмітив, що презентацію час завершувати, бо скоро закінчиться повітря. Кажуть, Іздрика два роки в Чернівцях чекали. Непомітно.

На щастя, в поета відмінне почуття гумору, а вірші чудово звучать під музику. Принаймні ця презентація таки вдалася (на відміну від зустрічі з Іреною Карпою і Катериною Бабкіною). Слухати його голос і жарти я хочу ще.

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

Іздрик