Між двох вогнів
Уже п’ятий місяць у двох рідних мені містах (Сумах і Чернівцях) не вщухають розмови про підвищення ціни на проїзд у маршрутних таксі. Перевізники тривалий час ніяк не можуть знайти спільну мову з мешканцями (і навіть не намагаються цього зробити).
У Чернівцях з 1 грудня 2014 року вартість проїзду в автобусі коштує 3 грн. Я ще не встигла оцінити комфорт і затишок транспорту з такою ціною, адже останні два дні їжджу лише тролейбусом. Та тут пригоди лише починаються.
Зазвичай від гуртожитку до університету я їжджу тролейбусом № 1. Найбільше задоволення і вражень на весь день мені приносить оголошення водія, що немає струму і далі тролейбус їхати не може. Стається це зазвичай тоді, коли я встигла проїхати лише дві-три зупинки. Приблизно десять хвилин надія, що струм зараз з’явиться, ніяк не хоче в мені помирати. Врешті-решт, сповнена ентузіазму, пам’ятаючи про користь прогулянок для здоров’я, я вирішую піти пішки до університету. Так стається кожен другий раз, коли я їду тролейбусом.
Сьогодні, 2 грудня, у день снігу і щастя для всіх жителів Чернівців, я чекала на тролейбус півгодини, насолоджуючись морозною свіжістю, роздивляючись сніжинки і розтираючи змерзлий ніс. Я майже не відчувала холоду, адже мене гріла думка, що десь до мене летить тролейбус, який миттю віднесе мене на пару з німецької, яка до того часу вже почалася. Та коли об’єкт моїх бажань нарешті з’явився, суворий і безжальний голос водія оголосив, що тролейбус їде лише до Соборної площі. Отже, на німецьку я таки запізнилася…
Саме тролейбус як засіб пересування містом обирає більшість студентів. По-перше, це завжди було дешевше, ніж в автобусі, а віднедавна вартість проїзду зі студентським квитком – 75 коп. Здавалося б, непогана альтернатива, адже рівень комфорту у переповненому тролейбусі і переповненому автобусі практично однаковий. Пасажир платить саме за свій час, адже тривалість поїздки може відрізнятися вдвічі. Додайте сюди ще час чекання тролейбуса, що, як «Летючий голландець», з’являється раз у вічність, і зрозумієте, що альтернативи насправді немає.
Я розумію незадоволення перевізників, адже ціни на пальне справді дуже зросли, але ніхто з них навіть не намагався зрозуміти мене. Моя стипендія за останні сім місяців збільшилася на 120 гривень і становить 844 гривні. Я глибоко співчуваю бізнесменам, у яких забираю останній хліб, відмовляючись їздити за 3 гривні, але я не можу собі дозволити таку розкіш.
Отож у цій ситуації вирішити конфлікт може саме міська рада. У Сумах міський голова Олександр Лисенко рішенням від 1 грудня 2014 року змусив перевізників страждати в голодних муках ще невизначений час, залишивши плату за проїзд у маршрутних таксі 2 грн.
Що з цього вийшло – дивіться у відео, зняте головою студентського братства Сумщини Дмитром Тіщенком разом з громадськими активістами.
Олексію Павловичу, послідуйте прикладу колеги і перейдіть на сторону добра. Країна Вам цього не забуде.
У Чернівцях з 1 грудня 2014 року вартість проїзду в автобусі коштує 3 грн. Я ще не встигла оцінити комфорт і затишок транспорту з такою ціною, адже останні два дні їжджу лише тролейбусом. Та тут пригоди лише починаються.
Зазвичай від гуртожитку до університету я їжджу тролейбусом № 1. Найбільше задоволення і вражень на весь день мені приносить оголошення водія, що немає струму і далі тролейбус їхати не може. Стається це зазвичай тоді, коли я встигла проїхати лише дві-три зупинки. Приблизно десять хвилин надія, що струм зараз з’явиться, ніяк не хоче в мені помирати. Врешті-решт, сповнена ентузіазму, пам’ятаючи про користь прогулянок для здоров’я, я вирішую піти пішки до університету. Так стається кожен другий раз, коли я їду тролейбусом.
Сьогодні, 2 грудня, у день снігу і щастя для всіх жителів Чернівців, я чекала на тролейбус півгодини, насолоджуючись морозною свіжістю, роздивляючись сніжинки і розтираючи змерзлий ніс. Я майже не відчувала холоду, адже мене гріла думка, що десь до мене летить тролейбус, який миттю віднесе мене на пару з німецької, яка до того часу вже почалася. Та коли об’єкт моїх бажань нарешті з’явився, суворий і безжальний голос водія оголосив, що тролейбус їде лише до Соборної площі. Отже, на німецьку я таки запізнилася…
Саме тролейбус як засіб пересування містом обирає більшість студентів. По-перше, це завжди було дешевше, ніж в автобусі, а віднедавна вартість проїзду зі студентським квитком – 75 коп. Здавалося б, непогана альтернатива, адже рівень комфорту у переповненому тролейбусі і переповненому автобусі практично однаковий. Пасажир платить саме за свій час, адже тривалість поїздки може відрізнятися вдвічі. Додайте сюди ще час чекання тролейбуса, що, як «Летючий голландець», з’являється раз у вічність, і зрозумієте, що альтернативи насправді немає.
Я розумію незадоволення перевізників, адже ціни на пальне справді дуже зросли, але ніхто з них навіть не намагався зрозуміти мене. Моя стипендія за останні сім місяців збільшилася на 120 гривень і становить 844 гривні. Я глибоко співчуваю бізнесменам, у яких забираю останній хліб, відмовляючись їздити за 3 гривні, але я не можу собі дозволити таку розкіш.
Отож у цій ситуації вирішити конфлікт може саме міська рада. У Сумах міський голова Олександр Лисенко рішенням від 1 грудня 2014 року змусив перевізників страждати в голодних муках ще невизначений час, залишивши плату за проїзд у маршрутних таксі 2 грн.
Що з цього вийшло – дивіться у відео, зняте головою студентського братства Сумщини Дмитром Тіщенком разом з громадськими активістами.
Олексію Павловичу, послідуйте прикладу колеги і перейдіть на сторону добра. Країна Вам цього не забуде.
6 коментарів