Нема інсуліну — нема студентських

Сьогодні, 24 грудня, відбулася зустріч представників адміністрації Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича зі студентами щодо затримки видачі студентських квитків. В університеті півтори години шукали винних у тому, що студенти першого й п’ятого курсів, а також третього курсу скороченої форми навчання позбавлені цілої низки пільг. Керівництво ЧНУ пояснює: то законодавство змінилося, то грошей не вистачило, то фірма-учасник тендеру довідку не надала, то кількість студентів була невідома, то документи не були готові вчасно, то в країні і так складна ситуація…

Здавалося, що ніхто з представників адміністрації не сприймає ситуацію серйозно, а їхня  присутність у залі – чергова комедійна роль. Непереконливі аргументи, невдалі жарти, звертання до «діток» (які вже давно повнолітні), відверті насмішки, відсутність чіткої позиції та небажання вирішити проблему вкотре довели, що «верхівка» і студентство – по різні боки барикад.

Ректор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Степан Мельничук так розхвилювався, що зовсім забув, якому міністерству підпорядковуються навчальні заклади, тож на запитання студентів щодо проблем зі студентськими відповів, що Україна переживає непрості часи, у Міністерстві охорони здоров’я купа турбот, у хворих на діабет інсуліну немає… Куди тут проблеми зі студентськими вирішувати?

— Ви говорите, що ЧНУ діє в межах закону, тому вплинути на ситуацією зі студентськими ви не можете. Але інші виші України таких проблем не мають. Ви хочете сказати, що всі решта порушують закон?
— Напевно.

Серед присутніх зі сторони адміністрації на захист прав студентів став лише Петро Пацурківський, декан юридичного факультету. Відповідно до його слів затримка зі студентськими виникла саме з вини університету, адже провести тендер і виготовити квитки можна було за старим законом, який діяв до 30 вересня. Натомість процедуру закупівлі студентських квитків розпочато аж 13 листопада. Що робили півтора місяці після набуття чинності нового закону – невідомо. Здавалося, що в усіх правових нюансах пан Пацурківський обізнаний набагато краще за інших. Він ставив незручні запитання своїм колегам, майстерно оперував  фактами та юридичними тонкощами та неодноразово повторював, що «якби я був ректором», «на місці ректора» такої ситуації не виникло б. Чому ж Петро Станіславович, який також є членом тендерного комітету, допустив подібну ситуацію й не вплинув на процес раніше? Питання риторичне.

Визнання вини адміністрації й слова вибачення перед студентами звучали кілька разів: з вуст і Петра Пацурківського, і Романа Петришина (першого проректора ЧНУ). Тим не менш, на моє запитання, чи планує університет відшкодувати студентам різницю вартості проїзду в залізничному транспорті, якщо керівництво публічно визнало, що несе повну відповідальність за ситуацію, пані Сільвія Марут зауважила, що грошей на це не передбачено.

Студенти скаржаться, що мають чіткі терміни, у межах яких повинні сплатити за навчання, інакше їх можуть навіть вигнати з аудиторії під час заняття. Чому ж за дотриманням власних обов’язків університет слідкує не так ретельно, а дедлайни і відповідальність передбачені лише для однієї з сторін?

Сільвія Георгіївна, проректор з економічних питань і головний бухгалтер ЧНУ, наголосила, що вже багато років є членом тендерного комітету і такі проблеми виникли вперше. На зауваження студентів, що минулого року студентські квитки видали аж в кінці листопада, а на дублікат студентських були змушені чекати по 2 роки, проректор відповіла, що про це не знає і ніколи не чула.

Під час зустрічі обговорили також ситуацію з дипломами, що виникла влітку цього року. Про те, що випускники факультету іноземних мов отримали дипломи тоді, коли вступна кампанія тривала вже шостий день, а в додатках до диплому – помилки і в прізвищах, і в даті народження, і в підрахунках середнього балу, тож їх довелося передруковувати (а це зайняло ще кілька днів), адміністрація ЧНУ вперше чує. «Але це ж не завадило нікому вступити до нашого університету?» — посміхаючись, питає Роман Петришин, забуваючи, що в Україні є й інші виші й не всі абітурієнти планували продовжити навчання в ЧНУ.

На зустрічі були присутні як представники Профспілки разом з Віталієм Кіндзерським, так і Студпарламенту з Віталієм Яремчуком. Саме останній був ініціатором події та посередником між студентами та адміністрацією університету. Про результати зустрічі повідомили в групі Студпарламенту: виклали нові фото, висловили сподівання, що все буде добре.

 
Фото з групи Студпарламенту.

Натомість Віталій Кіндзерський вирішив передати ініціативу самим студентам, тож протягом усієї зустрічі залишався в тіні, не заважаючи їм ставити запитання. Його рішення підтримала й Сільвія Марут:

— Віталік, що ти таке говориш? Краще помовч.

Ця зустріч так і не принесла бажаних результатів. Студенти так і не дізналися, чи отримають студентські квитки цього навчального року, чи будуть покарані винні та які превентивні заходи планує вжити адміністрація, щоб восени 2016 року студентські отримали вчасно? Відповідь залишається незмінною: «Нічого обіцяти не можемо».

— Ви плануєте покарати винних? Яким чином?
— Зараз головне вирішити проблему. З відповідальними якось пізніше розберемося.

Тим не менш, ця подія мала свої наслідки. Як би хтось не намагався приховати своє справжнє обличчя, маски знято. Ті, хто уважно слухав і спостерігав за мімікою, зробили відповідні висновки. А ті (приблизно) 30 студентів, що були присутні сьогодні (а це менше 1% з числа тих, хто не отримав студентські), мають усвідомити, що їх покинули напризволяще, наодинці з їхніми проблемами і потребами. Чи готові вони боротися за свої права? Битва обіцяє бути довгою.