«Чому я не вірю в українську науку?» — сказав кандидат наук)
Фух, попереджувати ж про таке треба: не рекомендовано людям зі слабкою психікою та з серцевими захворюваннями (чи щось в тому ж дусі). Якщо я помру від сміху, прошу розділити відповідальність за це між Шевченком, Вишинським і Інститутом проблем штучного інтелекту.
Навпаки, на ринках продають перекупщики через 10-ті руки, або імпорт оброблений хімікатами.
А в пенсіонерів, звісно ж, усе екологічно чисте. У них, очевидно, цілі власні плантації вдома, судячи з кількості продуктів, що вони продають щодня. Особливо плантації з цитрусовими, якими торгували всю зиму.
У мене вся стрічка новин в ФБ і ВК повна спогадів друзів про Атаманюка. Стільки всього чудового про нього дізнаюся тепер щодня. Дуже жаль, що я не знала його так добре. Ще раз переконуюся, що цінувати тих, хто є, потрібно вже. Багато чого переосмислила після смерті Романа і дивлюся на багато речей зовсім по-іншому.
Ви колись намагалися пробратися через цих пенсіонерів зранку на вул. Героїв Майдану, біля ринку? Коли я йду в університет, завжди обходжу те місце десятою дорогою, бо замість 2 хвилин там можна застрягнути на всі 10. Там же просто неможливо пройти. А на зупинці біля «Ozzy?» Це ж центр міста, а не базар. Я розумію, що це їхній заробіток, але знаєте, скільки пенсіонерів у Чернівцях? То що тепер перекрити усю центральну частину міста і зробити з неї ринок? Бо несправедливо одним пенсіонерам дозволяти торгувати, а іншим ні. А торгівля квітами, що занесені до Червоної книги, — це теж надто необхідний заробіток. От тільки тимчасовий, а шкода природі глобальна.
Багато питань, що прозвучали в ефірі, неодноразово порушували журналісти «Чернівецького Променя». Про аеропорт навіть спецрепортаж був. Але Андрій Струм — вірний шанувальник «Без Емоцій» незалежно від того, хто там гість, тому піарить програму як тільки можна. Я от подивилася цей ефір тільки тому, що «скандальное интервью» і «без вежливости». Інтригуюче ж звучить. Думала, що ведучий з мером як мінімум поб'ються. Але ж ні, усе, як завжди. Так і вір тепер Струму.
Між іншим, якщо іноземці говорять, що українські дівчата найгарніші у світі, навряд чи вони мають на меті об'єктивне відображення дійсності. У них, швидше за все, на це інші причини, — економічні.
Кожна людина щось має давати іншій- в цьому жодного прагматизму.
І знову ж таки я не згодна. Суть любові якраз і є в тому, щоб не лише брати, а впершу чергу давати. Просто так. Нічого не чекаючи натомість.
А щодо першого кохання і розбитих сердець до 25 років? Пффф у 8 класі, у 10 класі, у 17 років, у 18, у 20… І кожного разу я думала, що це прям трагедія мого життя.
І все ж Ви суперечите самі собі. То краса для кожного різна, у кожного народу своя краса чи українки найгарніші в світі? І чи загальновідомий факт = стереотип? А як щодо чоловіків? Українські чоловіки теж найгарніші у світі?
А насправді мені дуже приємно, що я гарна лише тому, що я українка. Я стільки грошей витрачаю на всякі бальзамчики, косметику і плаття, а тепер буду просто показувати закордонний паспорт.
Как мастер совершать глупости из-за эмоций, могу сказать, что скучный холодный прагматизм помог бы избежать множество проблем. Хотя со всем вышесказанным согласна. Но мне любопытно, как всё сложится в жизни у автора, и сумеет ли она сама следовать своим же советам. Мне они напомнили об антиутопии «Делириум» Оливер Лорэн. А ещё любопытно, как долго можно быть с кем-то лишь потому, что тебе кажется, будто этот человек тебе больше всего подходит (с рациональной точки зрения), не испытывая истинной любви и страсти?
-Но что они сделали?
-Они действовали нелогическим образом.
-Во внешнем мире это не преступление?
Хто сказав, що українські дівчата найгарніші у світі? За якими критеріями це вимірювали? І як взагалі можна оцінити красу? Як каже знайома, це черговий прояв української манії пишання.
І що означає «заслужити кохання?» Якщо хтось тебе не кохає, то як би не поводився, яким би хорошим не був, як би не старався сподобатися, нічого не вийде. Мазохізм якийсь. Люблять же не за «що-небудь», а «незважаючи на».
У всіх творах Ремарка відчувається безвихідь і приреченість. «Тріумфальна арка» моя улюблена. Почитайте ще «Три товариші».
Обожнюю трагедії Шекспіра, особливо«Гамлет», «Макбет» і «Річард ІІІ». А «Майстер і Маргарита» Булгакова — моя велика любов навіки. Мазох теж подобається дуже.
Вальтер Моэрс. «Город мечтающих книг» (в українському перекладі не знайшла) — книга для дітей, але для філологів і для всіх, хто закоханий у книжки, — це просто рай. «Ті, що співають у терні» Колін Маккалоу — просто знахідка для тих, хто любить Австралію, овечок і цікавиться католицизмом. Цей список можна продовжувати до безкінечності.
Намагалися на лекції, але трохи важко щось довести, коли 50 інших людей і сам професор з тобою не згодні і не хочуть слухати. Мої однокурсниці і досі кажуть, що я перебільшую, і то була лекція в кращих традиціях європейських і американських університетів.
Фух, попереджувати ж про таке треба: не рекомендовано людям зі слабкою психікою та з серцевими захворюваннями (чи щось в тому ж дусі). Якщо я помру від сміху, прошу розділити відповідальність за це між Шевченком, Вишинським і Інститутом проблем штучного інтелекту.
А в пенсіонерів, звісно ж, усе екологічно чисте. У них, очевидно, цілі власні плантації вдома, судячи з кількості продуктів, що вони продають щодня. Особливо плантації з цитрусовими, якими торгували всю зиму.
А в мене аж два мери. Доки один дає «печальное интервью», інший мене веселить не на жарт. Гармонія і баланс. Ось що пишуть сьогодні в моїй Стрічці: "Мэр Сум Александр Лысенко сделал город открытым для своей секретарши".
А з Вашим коментарем повністю згодна. Одна справа — будувати «правильні стосунки», зовсім інша — кохати.
А щодо того, що «розвели базар»: якщо хтось не бажає знати реакцію читачів, то там же є опція «заборонити коментування».
А з деякого часу я можу уявити своє життя без кого завгодно. Бо я в себе одна, і життя в мене одне.
І знову ж таки я не згодна. Суть любові якраз і є в тому, щоб не лише брати, а впершу чергу давати. Просто так. Нічого не чекаючи натомість.
А щодо першого кохання і розбитих сердець до 25 років? Пффф у 8 класі, у 10 класі, у 17 років, у 18, у 20… І кожного разу я думала, що це прям трагедія мого життя.
А насправді мені дуже приємно, що я гарна лише тому, що я українка. Я стільки грошей витрачаю на всякі бальзамчики, косметику і плаття, а тепер буду просто показувати закордонний паспорт.
І що означає «заслужити кохання?» Якщо хтось тебе не кохає, то як би не поводився, яким би хорошим не був, як би не старався сподобатися, нічого не вийде. Мазохізм якийсь. Люблять же не за «що-небудь», а «незважаючи на».
Обожнюю трагедії Шекспіра, особливо«Гамлет», «Макбет» і «Річард ІІІ». А «Майстер і Маргарита» Булгакова — моя велика любов навіки. Мазох теж подобається дуже.
Вальтер Моэрс. «Город мечтающих книг» (в українському перекладі не знайшла) — книга для дітей, але для філологів і для всіх, хто закоханий у книжки, — це просто рай. «Ті, що співають у терні» Колін Маккалоу — просто знахідка для тих, хто любить Австралію, овечок і цікавиться католицизмом. Цей список можна продовжувати до безкінечності.