Ні, тут діє те ж правило. Бо їм так зручно. З власного досвіду можу сказати, що всі мої спроби переконати когось не давати хабарі, не продаватися на виборах і т.д., бо від цього залежить «шлях майбутньої нації», закінчувалися провалом. І ще не відомо, хто в чиїх очах виглядав більшим дурнем. Може, пора усвідомити, що українці — не супернація і отримують те, на що заслужили?
Стереотипи не виникають просто так. Якщо є тенденція, з'являються і певні уявлення про якийсь факт. Якщо дев'ятнадцять українок поїдуть у Польщу прибирати, а одна — вчитися, що має думати поляк, який зустрів тих дев'ятнадцять?
Чому так? Бо комусь так зручно. Кожен сам обирає свій шлях.
А поляки самі ж жартують, що у Британії їх більше, ніж у Польщі. І вони там працюють на тих же роботах, на яких українці в Польщі.
Минулого тижня написала скаргу і віднесла в Профспілку. Оголошення в гуртожитку вже зняли, вахтери до мене чомусь дуже привітні стали, режим роботи гуртожитку в нічний час ще не довелося перевірити.
Мені дуже подобається Ваш стиль. Тому для мене це найгірша Ваша стаття з тих, які я читала. Де той Воронцов, який мені так подобається? Творчий, оригінальний, у якого кожна публікація — шедевр. Зі змістом згодна. Але склалося враження, що Ви так спішили це написати, що забули навіть хоч раз прочитати те, що вийшло. Якби не побачила прізвище автора на «The Chernivtsi Times», ніколи б не здогадалася, що це Ви.
Судячи з перших абзаців, хтось тобі дуже допік. Чекай гнівних відповідей в аску:)А щодо першого коментаря… повністю згодна з тобою. Чоловікам подобаються дурочки (прикро, але факт, перевірений не раз). Хоча взагалі скільки людей, стільки й думок. Кожному своє. Ніколи не розуміла, як працює чоловічий мозок.
«кожна людина у нашім світі – де факто – особлива та неповторна.» А раптом ні? По-моєму, закони Дарвіна діють краще й ефективніше. А щодо іншого… Усіх не врятуєш. Пора б навчитися допомагати собі самому.
Я таки хочу прослухати той запис, де вказано, що адресу називали неточно. Як же вони слухали запис, якщо «звернення надійшло від Маслак Галини Сергіївни», а швидку викликала вахтер, не вказуючи взагалі ім'я. З бригади швидкої пару разів телефонували, щоб уточнити адресу, хоча викликали на вул. Стасюка 4 А, 4-й гуртожиток. Куди вже точніше? А кімнату взагалі під час виклику в гуртожиток не вказують. Є різниця в часі з моменту виклику (40 хв) і з моменту, коли вони нарешті зрозуміли, куди їхати (20 хв).
У листі жодної згадки про причину нашого звернення.
Я і досі не розумію, чому хлопці з інших областей мають воювати там, а жителі Донбасу або масово тікають звідти, або їм плювати, або взагалі на боці ДНР?
І чому держава аж ніяк не зацікавлена в розв'язанні конфлікту?
«Хлопці одразу повідомили, що вони їдуть до батальйону «Айдар». З блокпосту видзвонилися у «Айдар» і дану інформацію підтвердив командир батальйону. Проте, схоже псевдоміліціянтів це не цікавило. Потім почалися обшуки. Під час обшуку один «беркутівець» заявив: «ви йо*ані майданівці, ви наших хлопців вбивали і ми вам тут відповімо тим же». Далі у наплічниках хлопців знайшли бронежилети – їх розклали на дорозі і попрострелювали з автоматів, решту амуніції вкрали.»
Наталіно, я зовсім не хотіла нікого образити. Запевняю тебе, що в попередньому коментарі не було жодної агресії. Мені завжди цікаво читати коментарі і я щось з них для себе беру і переосмислюю свою точку зору. А те, що пишеш ти, мені особливо цікаво, як порада жінки жінці.
Вибори міського голови у 2014 році — більше справа фортуни, ніж всього іншого. Студенти не знали/не хотіли знати нічого про кандидатів у мери, тож навіть прізвища дізнавалися вже під час голосування. Логіка десь така: якщо я з Коломиї, то голосую за Коломійця (чула таке вже від чотирьох людей), якщо в мене є знайомий з прізвищем Дорош, голосуватиму за Дороша, а хтось щось казав біля самої дільниці про Каспрука і що він хороший, то хай буде мером.
Чому так? Бо комусь так зручно. Кожен сам обирає свій шлях.
А поляки самі ж жартують, що у Британії їх більше, ніж у Польщі. І вони там працюють на тих же роботах, на яких українці в Польщі.
Незадоволених все більше.
11 травня.
6 вересня. Час іде, нічого не змінюється.
У листі жодної згадки про причину нашого звернення.
І чому держава аж ніяк не зацікавлена в розв'язанні конфлікту?
«Хлопці одразу повідомили, що вони їдуть до батальйону «Айдар». З блокпосту видзвонилися у «Айдар» і дану інформацію підтвердив командир батальйону. Проте, схоже псевдоміліціянтів це не цікавило. Потім почалися обшуки. Під час обшуку один «беркутівець» заявив: «ви йо*ані майданівці, ви наших хлопців вбивали і ми вам тут відповімо тим же». Далі у наплічниках хлопців знайшли бронежилети – їх розклали на дорозі і попрострелювали з автоматів, решту амуніції вкрали.»
Наталіно, мені от дуже сподобався і цей пост, і вірш.