Галина Маслак
Рейтинг
+931.49
Сила
2756.02

Галина Маслак

h-maslak

Геометрія душ

Будь-яке співпадіння з реальними людьми випадкове. Ти казав мені, що я тебе не люблю, бо я ніколи не могла зрозуміти, які в тебе очі. Для мене це завжди буде загадкою. Ось і зараз не пригадую. Світлі. Блакитно-сірі? Зелені. Ти казав мені, що забув, скільки цукру покласти мені в чай. Це було саме тоді, коли ти мене вже не любив.Ти такий самостійний, та дозволяв мені дбати про себе. Твій погляд завжди суворий і різкий, навіть коли ти смієшся. Ти казав мені, що ти холодний і черствий, та я знаю,...
Читати далі →

Майбутнє - минуле

Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики. Отто фон Бісмарк У школі в мене була дуже хороша вчителька. Вона 10 років викладала в мене англійську. Уже чотири роки минуло, відколи я закінчила школу, а ми й досі хороші друзі. Вона завжди вірила в мене ще більше, ніж будь-хто, навіть більше, ніж я сама, завжди була на моєму боці, коли мама сварила мене за якісь дрібниці, саме вона допомогла мені поїхати в Чернівці… Саме завдяки їй я люблю спеції, експери...
Читати далі →

"Говори зі мною..."

31 травня у Чернівцях відбулася презентація книги Юрка Іздрика «Після прози». (Так пишуть в новинах. Насправді я уявлення не маю, про що книга. Це знають лише ті, хто її придбав, і сам автор. Але журналістам, мабуть, так зручніше.). От скажіть мені на милість, невже в Чернівцях більше немає приміщень, крім Целанівського літературного центру? Організатори Meridian Czernowitz явно недооцінюють популярність тих письменників, яких запрошують. Ірена Карпа, Юрко Іздрик… Навіщо писати «вхід вільний», я...
Читати далі →

Про принців і принцес

Чернівці – місто гарних дівчат. Я щодня в цьому переконуюся. Вродливих, доглянутих, стильних дівчат. Як казав знайомий: «Місто принцес». Щоразу дивуюся, як можна виглядати так гарно 24/7. У мене так не виходить. Я не знаю назв модних брендів, дорогих магазинів і тенденцій фешн весна – літо 2014. Хоча живу в Чернівцях вже три роки і люблю це місто, як рідне, я зовсім не чернівчанка. Чернівецькі дівчата, як правило, обов’язково повинні знятися в професійній фотосесії (чим частіше, тим краще), ф...
Читати далі →

Пірнай у тишу

Сьогодні була чудова ніч. Ніч тиші і спокою. Нових знайомств. Старих спогадів. За вікном темно. Якась квартира. Усі мовчать. Чужі люди. Незнайомі обличчя... Це був мій перший квартирник. Ідея заходу – не говорити ні з ким всю ніч, до сходу сонця. Можна спілкуватися жестами, писати, сміятися… Спочатку чомусь вважали, що до ранку не витримаємо. Усім хотілося говорити, чим голосніше, тим краще. А потім настала гармонія… Лише у мене 40 сторінок зошита списано. А ще ватман, дошка, руки… Подруга...
Читати далі →

Між ілюзією і реальністю

Іноді сама дивуюся, як сильно на мене впливає література. Часом ловлю себе на думці, що і думки, і рішення не мої, а запозичені в людей, котрих читаю з задоволенням: Ніцше, Кобилянської, О. Уайльда, В. Стуса, О. Теліги… Це стосується і поглядів на шлюб, стосунки і протилежну стать. Наталіна Губко якось писала про її ідеального чоловіка, тож і я напишу про свого. Я завжди вважала, що чоловік, якого я могла б кохати, обов’язково має бути вищий за мене: духовно, інтелектуально, силою характеру… ...
Читати далі →

Про страх, людяність і полярність людей

Сьогодні зранку на Університетській бачила, як чоловіку стало погано. Він різко впав, з'явилися судоми і піна з рота. Одразу ж вирішила, що це напад епілепсії. Я уявлення не маю, що робити в таких випадках. Викликала «швидку». Мене тричі перепитали, чи чоловік не п'яний. Мабуть, до п'яних інші вимоги… Повз проходили люди, які час від часу зупинялися і питали, що сталося.  — А ти його знаєш? — Ні. — А чому ти тут стоїш? — Чекаю на «швидку». — Аааа. Ясно. Через пару хвилин зупинився якийсь...
Читати далі →

Айболит

"Кинь веревочку, я же утопающий!" Ніколи не розуміла, як люди, які були один для одного всім, можуть раптом стати ніким. І ніколи цього не зрозумію. Мені все одно, які проблеми можуть виникнути у друзів чи коханих. Якщо колись ви довіряли один одному, любили один одного, хіба не можна виявити хоч трохи поваги і співчуття, коли відносини руйнуються? Заради всього хорошого, що їх колись об’єднувало. Стосунки – дуже крихка річ. Але перекреслювати все і до кінця життя робити вигляд, що ...
Читати далі →

"Швидка" не швидка, а "Путин был прав"

Уночі стало погано. У мене проблеми з серцем. Викликати «швидку» не хотіла, бо вже був неприємний досвід. Та коли стало зовсім погано, таки довелося. Одна сусідка пішла на вахту чекати на «швидку», інша залишилася зі мною. За цей час я встигла полежати, посидіти, зробити якісь вправи, щоб легше було дихати і навіть послухати історії з дитинства (з медицини ж вчили, що треба в першу чергу заспокоїти хворого). І ось нарешті через 40 хвилин приїхала «швидка». Ще якийсь час мені довелося чекати, док...
Читати далі →

Південний захід. Північний схід

Ловлю себе на думці, що про історію, культуру, політику, новини і навіть транспорт ‪Чернівців я знаю більше, ніж за все життя про ‪Суми. Сумно. А ще гірше, що мені зараз дуже не вистачає дому, мами і друзів, але я там останнім часом все більше почуваюся чужою. Надто вже різні ці міста. Я не відчуваю, що потрібна в Сумах. Не друзям чи родичам, а в глобальному плані. Не можу знайти свого місця там і навряд чи вже зможу. Чернівецька в мене тепер не лише тимчасова прописка, але й душа. Я занадто люб...
Читати далі →