Знайома моєї мами сварила мене, що я не практична і що хлопець мій не такий багатий, як дружина її сина. Вона дуже радіє, що він зміг влаштуватися в житті завдяки грошам його дружини. Але то їх вибір. А мій — бути з людиною, яка мені потрібна і якій потрібна я. Якщо це називається любов'ю, то хай так.
Не обов'язково десь за кордоном. Повір, я знаю деяких дівчат, які зустрічаються з хлопцями лише через гроші і соціальний стан. І ті хлопці не іноземці. Серед моїх друзів таких немає і я дуже цьому рада. А ніхто ж не довів, що любов існує, тому я не хочу торкатися теми відносин і кохання. Як можна виміряти, люблять люди один одного чи не люблять?
Це вибір тих дівчат, які вийшли заміж з таких причин. Якби в Україні не було жодного іноземця, вони б придумали щось інше. Дівчата просто шукають легкого життя в будь-який спосіб. Але це не тому, що українці толерантні, а тому, що завжди були і будуть люди, які виходять заміж по розрахунку. У будь-якій країні.
Так, нам теж викладач казав, що всі дівчата на факультеті іноземних мов мріють вийти заміж за іноземця. При цьому це супроводжувалося коментарями: «Ваше місце на кухні», «Навіщо ви вчитеся?», «Ви всі продажні» і т.п. При цьому у нього не було підстав так казати, бо ніхто з нас не давав приводу так думати. Але статистика — це ж правило, правда? Якщо так з кимось було, то я теж така, правильно? Продажна шлюха, яка мріє вийти заміж за країну.
Я не закликаю поклонятися іноземцям, створювати для них кращі умови, зневажати українців і так далі. Я просто хочу показати, що всьому є межа. І толерантності теж. Я знаю, що часто в університетах для іноземців кращі умови, але не завжди. Я не кажу, що це добре. Навпаки хочу, щоб були рівні умови. Я не кажу жити тут їм постійно. В Україні мають панувати українці. Але іноземці можуть вчитись. Якщо вони не цілують традиції і закони Україні, треба з цим щось робити. Можливо, робити закони суворіші. Я теж хочу поїхати за кордон па навчання, набратися досвіду і потім взяти все найкраще і повернутись додому. Я хочу працювати на благо своєї країни. Якщо іноземці їдуть сюди з цією ж метою, я повністю їх підтримую. Вони так масово їдуть сюди і потім лишаються, бо це дозволено. Тому треба зробити закони, які дозволяють вчитись, але ускладнюють або забороняють постійно жити. Я не кажу терпіти, якщо іноземці стануть вважати себе тут господарями. Але треба перестати думати, що всі, хто їде в Україну, мріють вбити українців і захопити владу. Може, деякі просто хочуть вчитись? Усе почалось з того, що двоє іноземців допомогли у лікарні зробили зло, бо вони займають наші робочі місця. Якщо мої ідеї не розумні, то подумайте, чи розумна ця?
Може, пора б уже судити не по нації, а по окремих людях? До того ж, я не розумію такого сліпого патріотизму. В Україні процвітає ВІЛ, алкоголь, насилля… І самих же українців все влаштовує. Я не бачу, чим пишатися. Що, нема більше проблем, крім іноземців? Азіати винні, що українці тікають за кордон? Може, українці просто не вміють працювати? І бути відповідальними за свою країну. Розбудовувати свою країну тут і зараз важливіше, ніж казати, що іноземці погані. Спробуйте хоча б довести, що українці кращі. Араби — зло, але в Туреччині революція. А українці класні і просто люблять, коли їх гвалтують. Більшість людей навіть не знає про Врадаївку. Ну правда, нащо їм це? Європа ж чекає.
Повністю згодна. І іноземці в університетах приносять країні гроші. Багато грошей. Вони платять набагато більше, ніж українці. І ви ще не задоволені. До речі, у той час, як іноземці допомагають українцям в лікарні, українці гвалтують своїх же людей. Але іноземці погані, українці хороші. Міліція Врадіївки форевер! Гарний приклад істинного українця. Коли я вчилася в медичному, у іноземців були найкращі результати за тести в інституті. А деякі українці не знали, де серце і печінка. Вони будуть гарними лікарями?
А я одразу зрозуміла з заголовку, про що йде мова. Можливо, шляхом асоціацій зі словом «вагон», або тому що зараз всі говорять про підвищення цін на Укрзалізниці.
Прийшла на іспит о 8.30 (він на дев'яту) і була остання, бо перші люди прийшли о 6.50. Перед модульними з фонетики весь другий курс приходив о 7 ранку на першу пару. Університет ще зачинений, на вулиці темно (бо зима), а всі вже там. Хіба це нормально?
Люди ж самі і створюють чергу. Я колись прийшла в лікарню о 6.40 (при тому, що вона відкривалася о 8.00) і була третя. Кожен думає, що хтось прийде раніше. А можна ж поспати трохи довше і прийти вчасно.
Я вже писала це, та Тетяна, мабуть, дуже неуважно читає. Або навмисно ігнорує той факт, що я ж така не одна. До речі, я це саме казала і Собкову по телефону. Тричі. І він тричі проігнорував. Я могла б домовитися, сусідки мої могли б домовитися, троє хлопців з кімнати поруч могли б домовитися… То, може, всім студентам разом піти і домовитися? У ректорат. Крім Вас, звісно, у Вас же там якісь «пільги». То тільки нам погано.
Зате Ви, я бачу, завели багато знайомств. З адміністрацією. Бо інакше я не бачу сенсу так захищати їх, закриваючи очі на такі речі. Можна було здати в понеділок. Можна було спати на дошках. Можна було навчатися в іншому університеті. А можна нарешті почати відстоювати свої права. Вас ні до чого не змушували? Цікаво, що правила не для всіх ті самі.
Завтра приїдуть учасники, а я вже дуже втомлена.